ДБН В.2.2-13:2003 «Спортивні та фізкультурно-оздоровчі споруди» – цей норматив прямо встановлює вимоги щодо обладнання басейнів системою зливу для залпового скидання води. Згідно з п.4.23 цього ДБН, проєктом має бути передбачена можливість повного спорожнення чаші басейну за визначений час: для басейнів об’ємом до 600 м³ – не більше 12 годин, а для більших (понад 600 м³) – не більше 24 годин. Така вимога гарантує оперативне випускання всієї води під час очистки або ремонту басейну.
- Напрямок скидання води. П.4.22 ДБН В.2.2-13-2003 встановлює розмежування, куди повинні відводитися різні види стічних вод басейну. Постійні невеликі притоки – зливи з переливних жолобів басейну, воду після душових для ніг і прибирання облицювання – слід спрямовувати до господарсько-побутової каналізації (санітарної каналізації)). Натомість великі залпові скиди – вода при спорожненні чаші басейну та промивці фільтрів системи водообробки – повинні відводитися до дощової каналізації (лівневки). Це означає, що при проєктуванні басейну передбачається окремий випуск у систему зливової каналізації для аварійного або технологічного спуску значних об’ємів води. Лише у виняткових випадках, за погодженням із місцевими водоканальними організаціями, допускається скидання води від спорожнення басейну та промивки фільтрів у побутову (санітарну) каналізацію. Таким чином, норматив вимагає пріоритетно розвантажувати басейн через систему дощової каналізації, щоб не перевантажувати міську побутову каналізацію. Додатково зазначено, що воду з переливних жолобів за наявності відповідного обґрунтування можна повертати в систему рециркуляції басейну (зменшуючи обсяг свіжої води на поповнення) – тобто, за можливості, система переливу може бути інтегрована у цикл водоочищення, інакше ця вода йде в каналізацію.
- Розрахункові параметри залпового випуску. Вищезгадані обмеження часу спорожнення (12 год або 24 год) фактично визначають необхідну продуктивність системи зливу. Наприклад, басейн об’ємом 600 м³ слід проектувати з випуском, що забезпечує середню витрату близько 50 м³/год (≈14 л/с) при спуску, щоб укластися у 12 годин. У проєкті басейну передбачаються донні випускні отвори (як правило, у глибокій і мілкій частинах чаші) достатнього діаметра, з’єднані з трубопроводом скиду. ДБН визначає, що швидкість входу води в такі донні отвори (закриті ґратами) повинна бути в межах 0,4–0,5 м/с – це забезпечує безпечне всмоктування без надмірної турбулентності і захист купальників від затягування до стоку. Таким чином, розрахунок діаметра і кількості спускних труб ведеться з урахуванням максимальної витрати (обумовленої об’ємом басейну та нормативним часом спустошення) і допустимої швидкості течії.
- Способи проектування та технічні рішення. ДБН висуває вимоги до відключення басейну від каналізації під час залпового скиду, щоб запобігти зворотному току нечистот. Згідно з п.4.24 ДБН В.2.2-13-2003, приєднання випускних труб від ванни басейну повинно унеможливлювати зворотне попадання стоків і запахів у чашу. Практично це реалізується через розрив струменя – непряме підключення випуску. Так, ДБН В.2.5-64:2012 («Внутрішній водопровід та каналізація будинків») у розд.19 чітко вказує, що всі спускні трубопроводи басейнів слід приєднувати до мережі каналізації через переливну лійку з повітряним проміжком не менше 20 мм від верху приймальної воронки . Іншими словами, труба, що скидає воду з басейну, розривається з каналізаційною системою через відкритий пролив (лійку), аби виключити можливість сифону чи підсосу стоків назад. Аналогічно, для окремих дренажів: п.4.25 ДБН В.2.2-13-2003 вимагає, щоб випуски від переливних жолобів басейну і проходних ножних душів мали повітряний розрив перед гідрозатвором. Таке технічне рішення (розрив струменя) є стандартним методом захисту від зворотного потоку у системах водовідведення.
- Додаткові нормативні вказівки. Проєктувальники повинні врахувати, що вода басейну містить залишковий дезінфектант (хлор тощо) та забруднення від купальників, тому її спуск в міську каналізацію регламентується також екологічними і санітарними нормами. Місцеві “Правила приймання стічних вод” визначають поняття «залповий скид» як скидання стоків із надмірними концентраціями забруднюючих речовин (більш ніж у 20 разів вище допустимих) , що може стосуватися, зокрема, одноразового спуску хлорованої басейнової води. Тому у разі вимушеного підключення випуску басейну до господарської каналізації може знадобитися попередня обробка води (декларація, нейтралізація хлору або відстоювання) і обов’язково погодження з водоканалом. Загалом, ДБН В.2.5-75:2013 («Каналізація. Зовнішні мережі та споруди») рекомендує при проєктуванні зовнішніх мереж передбачати споруди усереднення/накопичення для згладжування нерівномірних та залпових скидів виробничих вод . Хоча звичайна басейнова вода не є високо концентрованим стоком, принцип усереднення може бути корисним: наприклад, поступове скидання великих об’ємів у позапіковий час або випуск через регулюючий резервуар, аби не перевантажити очисні споруди.
ДБН В.2.5-64:2012 «Внутрішній водопровід та каналізація будинків» – доповнює наведені вимоги, регулюючи внутрішні системи водопостачання і відведення в будівлях. Окрім згаданого вище обов’язкового розриву струменя 20 мм для підключення басейнового зливу, цей ДБН враховує експлуатаційні потреби басейнів при розрахунках внутрішнього водопроводу. Зокрема, для плавальних басейнів встановлено норму підживлення свіжою водою близько 10% об’єму басейну на добу – це компенсує втрати води та підтримує якість, і означає, що система водопостачання повинна забезпечити як поступове оновлення, так і можливість повної заміни води. Розрахункове добове та годинне водоспоживання для басейну визначають за кількістю відвідувачів (душові, санвузли) плюс додатковий об’єм на заповнення/поповнення чаші. При цьому ДБН В.2.5-64 посилається на ДБН В.2.2-13 в частині специфічних вимог споруд спортивних басейнів, отже інженерні рішення (режими скидання, діаметри труб, тощо) слід приймати відповідно до згаданих вище норм галузевого ДБН для басейнів.
ДБН В.2.5-75:2013 «Каналізація. Зовнішні мережі та споруди» – хоча безпосередньо не прописує специфіку басейнів, встановлює загальні принципи, важливі при підключенні басейна до міської мережі. Цей норматив вимагає забезпечити надійність роботи каналізації при нерівномірних притоках і попереджає про необхідність усереднення залпових скидів високих концентрацій і витрат . Для проєктів, де басейнова вода скидається в центральну мережу, слід перевірити пропускну здатність колекторів і можливості очисних споруд. За потреби можуть застосовуватися регулюючі ємності або поетапний злив води, щоб дотриматися вимог ДБН (не перевищити допустимі витрати) і місцевих правил. Відповідно до ДБН, якщо зовнішня дощова каналізація відсутня, відведення води від фонтанів, танення льоду тощо здійснюють у побутову каналізацію – у такому разі проектувальник спільно з експлуатуючою організацією повинні передбачити заходи, які б мінімізували негативний ефект від одноразового скиду великого об’єму води (наприклад, нічний час скидання, попереднє розбавлення чистою водою тощо).
Підсумково, актуальні будівельні норми України вимагають, щоб плавальні басейни оснащувалися системою залпового скидання – спеціальним випуском для повного спустошення чаші. Ключові критерії – це регламентований час спуску (до 12 або 24 год), правильний вибір каналізації для скиду (дощова за замовчуванням, санітарна – тільки за узгодженням), та заходи безпеки (розрив струменя, гідрозатвори, недопущення зворотного потоку). Всі ці вимоги закріплені у ДБН В.2.2-13-2003 та пов’язаних стандартах, і повинні враховуватися при проєктуванні басейнів. Це забезпечує як захист інженерних мереж від перевантаження, так і належні санітарно-гігієнічні умови експлуатації басейнів.